Track 1. Intro

Взагалі, цей день був одним із найбільш насичених для мене цього року. Зранку на роботі. Увечері тест для вступу на покращений курс підготовки до психотесту. О 8-й вечора я вже був вільний. Захід мав розпочатися об 11 (вважайте, що о 12 зі всіма притаманними ізраїльським конертам затримками), тому в цьому "вікні" я вирішив піти на футбол "Маккабі Хайфа" (Ізраїль) - "Партизан Белград" (Сербія). Після всього цього в гарному настрої я вирушив до клубу.

Track 2. The Club & The Audience

Як я і очікував, до клубу ми увійшли тільки опівночі. Людей було стільки, скільки буває на стандартному пересічному заході темної сцени в Ізраїлі, незважаючи на приїзд гурту з-за кордону. Хіба що цього разу особливо помітними були товсті жіночі дупи, затягнуті під зав'язку в латекс, причому 60% з цього латексу являли собою мінімініміні-спідниці. Таке собі видовище. Сам клуб виявився цілком затишним. На другому поверсі була маленька кімнатка з невеликим баром та крихітним танцполом. Грала там в основному гітарна готична музика і був маленька туса тих, хто не хотів слухати виступаючі гурти. В основному залі було непогане освітлення, цілком зручне положення сцени відностно розташування публіки і начебто гарний звук під час сетів діджеїв. Але були свої мінуси, які стали помітні зовсім не відразу. У туалеті двері на замок не зачинялися, дуже високі стелі, що могло б позначитися потім на звучанні виступаючих груп, ну, і, як потім з'ясувалося в процесі заходу, зовсім захмарні ціни в барі. Все дійство почалося зі вступного слова організаторів, яке складалося з тру-пафосних заяв про те, що музикантів не хотіли пускати до Ізраїлю, тому що прийняли їх за терористів (на 99% - дешевий дитячий піар), і про те, що в Ізраїль у січні приїдуть Icon of Coil, Combichrist і Grendel (з урахуванням того, що Енді був у турі Америкою з Panzer AG, а потім записував альбом Icon of Coil, то я в цьому дуже не впевнений; звичайна справа в Ізраїлі - розповісти всім, як все буде добре, а потім розчарувати). З початку заходу організатори ходили та розкидували по залу стіклайти. Типу, "ми всі тут тру-кібери". Гаразд, це можна проковтнути і навіть підтримати. А потім на сцену вийшли IWR...

Track 3. IWR (Israel)

Для тих, хто не знає: IWR – це ізраїльський проект відомого місцевого музиканта Маора Аппельбаума, який брав участь у багатьох місцевих проектах і був сесійним музикантом в метал-гуртах. Так ось IWR нещодавно підписали контракт з відомим німецьким лейблом Black Mark Productions, де і вийшов їхній новий альбом у стилі dark electro середньої якості. Я вже був на їхньому виступі кілька років тому на концерті Accessory. Тоді їх було троє: Маор та дві дівчини на клавішах, одна з яких співала. Було непогано, але доволі сухо. Зараз додався ще один клавішник (тому вокалістка тепер тільки співала) і гітарист. І тут ті самі високі стелі дали про себе знати. Звук був жахливий. Я спочатку списав це на дзижчання гітари, тому що вона реально заглушала все інше, крім гарного жіночого вокалу (єдине, що було позитивного у їхньому виступі), але потім і без гітар звук буа м’яко кажучі, не вражаючим. Загалом з виступу було складно зрозуміти, в якому стилі грає гурт. Все змішалося. Висновок: IWR краще слухати на диску вдома, ніж на концерті. Хоча й на диску вони зірок з неба не хапали.

Track 4. Agonoize (Germany)

Німців, попри очікування та фотографії на флаєрі, виявилося двоє, хоча зазвичай їх троє. І виглядали вони не дуже вражаюче в плані іміджу. Дві перші композиції їх виступу звучали дуже потужно та драйвово, вокаліст заводив і зал, і себе. А потім я зрозумів, що гітара IWR була ні до чого. Чи то апаратура не витримала такого жорсткого біта, чи звукорежисеру набридло слухати виступ у гарній якості, але після третьої композиції біт робив моторошні перевантаження, а всі інші звуки зливалися з блековим вокалом в одне суцільне місиво, з якого нічого не можна було розібрати. Не думав я, що Agonoize грають той стиль, який у них у назві гурту фігурує. Але згодом чи то я звик, чи звукорежисер виправив свої недоліки, але стало можливо більш-менш розрізняти звуки. Музика від пісні до пісні ставала все нуднішою та нуднішою, а вокаліст все більше і більше поливав себе бутафорською кров'ю (це, я так зрозумів, коронна фішка сучасного блек-дарк-електро). Єдине, що справило враження особисто на мене, це дуже ефектне освітлення позаду сцени. Решту виступу слухати набридло буквально після 15-20 хвилин від початку шоу.

Track 5. DJs

Окремо варто згадати діджеїв, імена яких навіть не були вказані в жодному анонсі і не зазначені на флаєрі). Почати вечір з дарк електро, продовжити The Prodigy та електронікою з MTV 90х типу Scooter, проти якого я нічого особисто не маю, але не на концерті ж Agonoize його грати, за якими пішов ритмік-нойз (!!!), а закінчити все ф'ючерпопом і синті-готом... Що ж, загалом, таке різноманіття жанрів може бути непоганим, але чому саме на заході Agonoize? Риторичне питання… Такий діджей-сет добре підійде для домашньої вечірки з друзями, але не для виступу відомого німецького гурту.

Track 6. Outro

З цілого дня я виніс лише два позитивні моменти: класну атмосферу футбольного матчу та зустріч із друзями, яких давно не бачив. Виступи гуртів промайнули непомітно.