Track 1. Black Night (Intro: The Way to...)

Після довгих роздумів про ціну на цей концерт я все ж таки вирішив придбати квиток і поїхати, бо не щодня до Ізраїлю приїжджають культові проекти, які стали легендами за життя і на музиці яких я, по суті, виріс. Єдине, чого я боявся, що вони виконуватимуть в основному пісні з останніх альбомів, які мені не дуже подобаються. Отже, сівши в маршрутне таксі при заході сонця, моє тіло попрямувало в Тель Авів, а душа морально готувалася до виступу, бо не було перед заходом ніякого святкового відчуття, що я ось-ось побачу легенд року на сцені. Перед клубом за 15 хвилин до початку не було так багато народу, як я очікував побачити, а перед касами взагалі було порожньо, тому, швидко забравши заздалегідь замовлений квиток, я попрямував до клубу, в якому, до речі, раніше ніколи не бував.

Track 2. Never Before (The Club)

AЯк я вже сказав, у клубі Hangar 11 я жодного разу не бував. Це виявився досить великий просторий клуб із величезним танцполом, великою високою сценою та сидячими місцями по периметру танцполу так, що створювалася атмосфера напівстадіонного концерту. У барі продавали купу алкогольних напоїв і лише один вид місцевого пива за захмарною ціною, тому я обмежився лише одним келихом, хоча хотілося більше. А ось туалет для такого клубу був замалий. Черга була навіть у чоловічій, не кажучи вже про жіночу вбиральню. В цілому клуб справив гарне враження.

Track 3. Strange Kind of Woman (The Audience)

Коли я потрапив до зали, то побачив невелику купку народу біля сцени і похмуро розкиданих індивідуумів на сидячих місцях (хто взагалі йде на рок-концерт, щоб сидіти???). Після подібної картини подумалося: "Щоось якось слабенько..." До цього концерту Deep Purple дали два концерти в Ізраїлі і я вже подумав, що всі бажаючі їх вже відвідали. А публіка просто вбивала своєю різноманітністю: місцеві наблатикані арси, старі рокери радянської школи, малолітні емо-кіди, марроканці з "ахі", що вічно виривається, і трикілограмовими ланцюгами на шиї, інтелігенти в окулярах, релігійні євреї, яких от зовсім не очікував побачити на такого роду заході, але найбільш неочікуваними була непомітна (мабуть, у темряві) група ефіопів (!!!), що тихенько стояли в кутку. Бачив навіть пару облич арабської національності. Одним словом публіка всіх поколінь, усіх релігій і всіх верств населення. Не знаю, добре це чи погано. Чи то люди почали слухати нормальну музику, чи то Deep Purple стали попсою. Тим часом натовп, що занудьгував, почав розігрівати сам себе оплесками і свистом. Незабаром після цього згасло світло на сцені та в залі...

Track 4. Perfect Strangers (RedBand)

Спочатку на сцені з'явилися дивні однаково одягнені люди з ляльками та розсілися по заздалегідь розставленим стільцям. Як виявилось, це був розігрів. Досить симпатична рок-група з місцевого ізраїльського рок-серіалу (так, тепер і такий термін можна вживати) з посередньою, але якісною музикою, яка купила всіх тим, що всі реальні учасники були заховані за ляльками, які чимось нагадали мені старе добре Маппет -Шоу. На вокалі був божевільний бородач з витріщеними очима, на гітарі – довговолосий страшко, на ударних - перець, схожий на Гонзо з того самого Маппет-Шоу (тільки ніс у нього був нормальної довжини), а на бек-вокалі була... миша з відповідним скрипучим мишачим вокалом. Бородач їдко глузував між піснями над усіма учасниками гурту, особливо над мишею, і підколював обслуговуючий персонал. Музика була досить простенькою і не претендувала на шедевралність, але все, що відбувалося навколо, змушувало посміхатися протягом усього виступу. Загалом RedBand виконали 4 або 5 пісень. Розігрів вдався, особливо після завершальної пісні-каверу на Rage Against the Machine на їхній хіт "Killing in the Name of...” А ось потім, озирнувшись назад, я зрозумів, що клуб забитий вщент...

Track 5. Hightway Star (Deep Purple)

Королі хард року вийшли на сцену раптово, але без особливого випендрежу. Перше враження – шок. Так, я реально був шокований тим, наскільки старим виглядає Ян Гіллан. Давно я вже не бачив фотографій з його концертів, а на фотосесіях з нових альбомів добре попрацювали фотографи і замаскували реальний вік музикантів. Але решта залишилося при ньому - харизма, вміння завести натовп та величезний досвід і професіоналізм. З усіх музикатнів гурту, звичайно, сильно виділявся красень Стів Морс, який не переставав усміхатися протягом усього виступу, явно отримуючи задоволення. Мої побоювання з приводу виконання нових пісень не виправдалися, що мене найбільше порадувало. Deep Purple виконали всі свої найпотужніші хіти (за винятком "Child in Time", яку Гіллану вже, напевно, важко витягувати, якщо взагалі реально), розбавивши їх парою-трійкою нових пісень та парочкою інструменталок. Звичайно ж, як і на кожному роковому концерті, кожен учасник видав все, що він вміє. Основну частину на себе взяв Стів Морс як наймолодший і найсвіжіший з усіх. А ось Дон Ейрі видав найпотужніше шоу. Звісно, ​​не обійшлося без “Хава Нагіли”. Особисто мені найбільше сподобалися експерименти з різними звуковими ефектами та органним звучанням. Сольна гра Морса була дуже класної та професійною, але Блекмора він на мою думку не переплюнув. Як на мене, Морс – технар, а Блекмор – віртуоз, і нічого з цим не вдієш. Хоча були моменти, коли Морс виконував дуже душевні речі. Іан Пейс теж видав убивчі соло, і Роджер Гловер не підкачав. Але найяскравіші враження все ж таки залишилися від Ейрі та Морса. Завершували Deep Purple основну частину виступу імпровізаційним варіантом "Smoke on the Water". На біс вийшли один раз, зате який. Поєднаний варіант "Hush" та "Black Night" за участю публіки в цьому дійстві сталв апогеєм шоу легенд року Deep Purple.

Track 6. Smoke on the Water (In the End)

Шедевр. Ні краплі не пошкодував про витрачені гроші. Якщо раптом ви колись опинитеся в положенні такого вибору, то купуйте і йдіть.

Track 7. Pictures of Home (Outro)

Добре, що у мене не було машини. Виїхати зі стоянки клубу та прилеглих вуличок було практично неможливо. Я вирішив таксі біля клубу не брати, щоб уникнути чергових захмарних цін, а пійшов в прилеглий квартал. У двох словах: ідеальний звук, забитий вщент клуб, шедевральний виступ. Ізраїль любить Deep Purple і, сподіваюсь, Deep Purple люблять Ізраїль...