Track 1. Intro

Цікаво, що у Міжнародний Жіночий День 8 березня у Празі виступали суто чоловічі колективи індустріальної сцени. На порядку денному стояло відвідування нового клубу у Празі та ознайомлення з виступами гуртів, на концертах яких я раніше не бував. Якось австрійців уже не впустили до Ізраїлю з концертом з політичних причин. У Чехію не пускати їх не було причин. Найбільш цікавими з лайн-апу для мене були італійці Varunna. Тому в передчутті гарного вечора ми дружно попрямували до клубу, причому переважно пішки.

Track 2. The Club

Klub 007 знаходиться, як я дізнався до нашого тривалого Хрестового походу, у будинку гуртожитку одного з університетів. В принципі це все знаходиться в центрі міста, але на дальньому відшибі центру. Тому, як і слід було очікувати, ми заблукали. Точніше заблукав я і повів за собою всіх інших. Довелося скористатися підручними засобами, щоб встигнути подивитися хоча б половину виступу першого гурту. Клуб справді знаходився у підвалі гуртожитку. Навіть коли ми доїхали до потрібної адреси, ми довго не розуміли, де ж вхід до клубу (вітання від Levontin 7 з Тель Авіву). Потім все ж таки знайшли. Народу в клубі було не так вже й багато, а на сцені вже виступав перший гурт. Ціни на пиво були низькими, як і скрізь у Чехії. Саме приміщення являло собою зал з дуже незручною колоною, що заважала огляду сцени з боку бару. Прямо перед сценою були лави, що нагадували амфітеатри у Греції (розташування, звичайно, а не архітектурою). Поряд з місцями для сидіння навпроти сцени було місце, де продавали продукцію проектів. Досить багато дисків можна було придбати плюс футболки та інші фішки.

Track 3. The Audience

Публіка не являла собою нічого екстраординарного. Звичайні неформали, починаючи від металістів та панків і закінчуючи індустріальщиками. Більше було металістів. Як виявилося, в Ізраїлі на подібні заходи ходить більш форматна публіка.

Track 4. Varunna (Italy)

Італійський проект Varunna в 2007-му році випустив дуже класний альбом в жанрах неофолк з дарк фолком італійською мовою. Той альбом того року став одним із найкращих у сцені. Після цього альбомів не виходило, але було кілька інших релізів. Коли ми увійшли до клубу, на сцені знаходився один учасник із гітарою та співав. Причому співав дуже бридким вокалом, що здалеку нагадував гроулінг. З таким вокалом гарний матеріал проекту звучав не дуже автентично. Я вже не знаю, чи звучить так їх музика лайв завжди чи тільки в Празі, але я був дуже розчарований цим виступом, на який дуже чекав. Добре ще, що ми не від самого початку почули цей виступ, а то я почав би кидатися помідорами в цього італійського “блек-метал” барда. Коли Алессіо (так звати фронтмена проекту) закінчив свій тужний спів, клуб поглинула тиша перед виступом настурного проекту.

Track 5. Bain Wolfkind (Australia)

Цей австралійський проект до 8 березня 2012 року був мені невідомиим. Єдиний із усього складу заходу. Дебютний реліз проекту вийшов у 2005 році на відомому лейбле Hau Ruck!. Коли почалася музика, я відразу зрозумів, що подібний жанр мені не дежу цікавий. А називається він альт-кантрі. Зрештою виявилося, що звучить цей жанр на виступі дуже непогано. Таке своєрідне похмуре кантрі з експериментальними звуками. Вокаліст поводився, як справжній учасник кантрі-гурту та одягнений був відповідно. Я не став великим фанатом цього жанру після виступу, як і цього проекту, але отримав насолоду від прослуховування.

Track 6. Deutsch Nepal (Sweden)

Пітер Андерссон та його проект вже стали своєрідним культом на сцені індастріалу. Deutsch Nepal існує з 1991 року і в активі має безліч релізів та виступів у різних країнах світу. Матеріал на дисках є поєднанням різних стилів індустріальної музики, починаючи від дарк ембіенту і закінчуючи нойзом. Так і виглядав виступ. Найкращий виступ вечора. Пітер своєю десь божевільною, десь принадною, десь похмурою, десь агресивною, десь обволікаючою музикою вганяв у екстаз. Хотілося лягти, заплющити очі і повністю поринути і віддати себе світу Deutsch Nepal. Без сумніву, найкращий виступ вечора.

Track 7. Der Blutharsch (Austria)

Альбін Джуліус створив проект Der Blutharsch у 1996 році. Його творчість завжди була різноманітною, але завжди однозначною. Після зміни жанру багато старих любителів проекту почали плюватися і перестали слухати свій колись улюблений коллектив. Для мене Альбін і Ко ніколи не були улюбленим гуртом, а остання його творчість взагалі мене відштовхувала своєю роковою складовою. Тому від виступу я особливо нічого не очікував. Так і вийшло. На сцені було досить багато людей для проекту, який колись грав дарк фолк із маршіал індастріалом. А з колонок звучав досить стандартний психоделік-рок із альт-кантрі та вокалом Альбіна Джуліуса. А хотілося б почути і побачити ранню творчість, тільки всі композиції, виконані музикантами, були виконані в одному стилі. Тож виступ можна було до кінця не слухати. Але ми все ж таки до кінця це дослухали. І потім поїхали додому з почуттям виконаного обов'язку. Я б не сказав, що їхня нова музика погана, але хотілося зовсім іншого.

Track 8. Outro

Не сказав би, що отримав велике задоволення від відвідування цього заходу. Мене здивували проекти, від яких я не очікував нічого, і розчарували проекти, на виступ яких я дуже чекав. На майбутнє врахую, що на такі концерти треба ходити обережно. Це, звісно, ​​моя особиста думка. Не всі так ставляться до нової творчості Альбіна.