Track 1. Intro

На відміну від попереднього четверга цей день був найменш насиченим. Я навіть сказав би цей день був єдиним заходом, де я відпочив. На цей захід я витратив рівно 2 години, не рахуючи часу, витраченого на поїздку туди і назад. І вечір пройшов під гаслом "Музика нетто!"..

Track 2. The Club

Спочатку про клуб. Знайти його було важко, тому що сам "концертний зал" знаходився в підвалі, тому з вулиці здавалося, що в приміщенні всього лише чергова забігайлівка, так би мовити, заход громадського харчування. Дорогою до підвалу я відчув якусь атмосферу підпільності. Деякий еквівалент бійцівського клубу з відомого фільму. Суспільство Анонімних Індустріальників? Хоча індустріальна сцена в Ізраїлі існує вже давно, заходи відбуваються в такій підпільній обстановці, що надає свого колориту і робить атмосферу більш розкутою, більш затишною та більш придатною до розуміння та усвідомлення музики цього жанру. У двох словах – підвальне приміщення це круто! Людей було десь 20-30. Ідеально для такого заходу. В приміщенні стояв стіл із дисками на продаж (індастріал, нойз, дарк фолк та інші жанри). Тепер про виступи...

Track 3. Seventeen Migs of Spring (Israel)

На їхній виступ я трохи запізнився. Коли я увійшов до клубу, вже грав обволікаючий ambient, що виявився інтро-композицією. А після нього було посереднє, але слухабельне IDM. Від цього я трохи розчарувався, тому що у виступі гурту на Noisemass 2005 у них був зовсім інший дуже різноманітний жанр, в якому перепліталися різні стилі індастріалу, починаючи з ембіента і закінчуючи ритмік-нойзом. Цього разу на сцені  було двоє учасників, а не троє. Але я зітхнув з полегшенням, коли дізнався, що зміни стилю саме Seventeen Migs of Spring не відбулося, а саме через відсутність третього учасника двоє, що залишилися, грали репертуар свого сайд-проекту, а не основний матеріал. Тому по суті виступу Seventeen Migs of Spring не було. Але те, що було, було гідним розігрівом перед Mono No Aware.

Track 4. Mono No Aware (Germany)

Відразу (тобто, зовсім відразу, без будь-яких пауз і оголошень) після виступу ізраїльтян на сцену вийшов Лайф і почалося... з ембієнта, плавно і іноді різко перетікаючи в ритмік-нойз, перетинаючись з power electronics та іноді з IDM. Чітко виражений біт чергувався з брудним, захованим за завісу шумів. Жорстка музика з вставленими семплами, божевільна енергетика, атмосфера самого клубу діяли безвідмовно. Щоразу заплющуючи очі я переймався кожним звуком, що лунав з колонок, кожним кліком, кожним битом, кожним словом... Це було неймовірно! Загальний звук у клубі був не надто ідеальним, але цього вистачило і навість створювало неповторний шарм, який відтворити навмисно навряд можливо. Я розумію, що це з іншої ніші пост-індустріальної музики, але концерт Agonoize кілька днів тому був набагато слабшим порівняно з Mono No Aware. Публіка була не надто рухлива, проте прийняла виступ на ура і кожну тиху паузу виступу заповнювала захопленими вигуками та оплесками. Скажу відверто, я не був великим фанатом Mono No Aware до цього виступу. На мою думку, настав час ставати. Мабуть, це буде найкращий захід для мене цього року. І хочеться більше таких заходів в Ізраїлі.

Track 5. Outro

Mono No Aware зробив не лише мій сьогодняшній день, а й цілий рік. Тож я рекомендую всім шанувальникам індастріал-музики відвідати цей німецький гурт де завгодно і навіть не один раз. Ще одне ім'я в моєму списку обов'язкових для відвідування концертів.