CD1. Day_01

Track 1. Intro

Попередні частини цього фестивалю були діджейськими вечірками, на яких з року в рік приїжджали відомі музиканти грати своє бачення темної сцени. Серед задіяних тут раніше діджеїв були Даніел Майєр (Haujobb, Architect), Бруно Крамм (Das Ich), Фолькер Захаріас (Girls Under Glass) та інші. Фестиваль існує вже 11 років, але лише двічі там виступали гурти, а не грали свої сети діджеї. І ось у 2017 році формат фестивалю зазнав змін. Тепер головним шоу програми були виступи гуртів, проте організатори не забули і про відомих музикантів зі своїми сетами. Захід проходив два дні в трьох різних місцях, в яких я ще не був. Хороша можливість побачити групи, які я давно намагався зловити у Німеччині, та побувати у нових місцях в Празі.

Track 2. The Clubs & the Audience

Фестиваль став чи не головною готичною подією цього року в Чехії, хоча тут були і концерти XIII.Století, і виступи набагато відоміших гуртів. Проте саме PGT став вишнею чеської готичної сцени. Сюди на цей фестиваль приїхали любителі сцени з Польщі, Німеччини, Словаччини, Угорщини та Австрії. Усі найближчі країни взяли участь у цьому дійстві. А запрошення груп у різних жанрах сприяло тому, що на захід прийшли люди з різних частин темної сцени, починаючи від олдскул готів і закінчуючи кібер-готами. У перший день фестиваль проходив у двох клубах, розділених за стилями: в одному виступали гурти готичнішої спрямованості, а в другому грали діджеї пост-індустріальну музику, тому й люди розділилися на два табори, навіть не дивлячись на те, що клуби перебували у пішій доступності. На другий день вже обидві сцени були в одному клубі, тому публіка була набагато різноманітнішою.

Fatal Music Bar

Клуб Fatal Music Bar по суті є музичним баром, де можна у звичайний час спокійно посидіти послухати музику та трохи випити. Раніше це місце було притулком хіпстерського клубу ХТ3, а ще раніше там запалювали празькі гурти та діджеї на рейверських вечірках у клубі Guru. Fatal Music Bar з'явився наприкінці 2013 року і зараз є осередком панкової, хардкорової та інді-сцени андеграунду. Розташування його, звісно, ​​далеко не в центрі, проте сам клуб зсередини дуже порадував. Планування нагадало дуже-дуже зменшену версію лейпцизького Moritzbastei, а саме його частину з катакомбами в підвалах. Навіть не дивлячись на маленький простір, у цьому клубі можна було легко заблукати. Сама сцена зроблена центром клубу і є нижньою його точкою. Плюс ще організатори прикрасили інтер'єр павутинами та іншими готичними фішками. Звук був дуже непоганий, бар теж відмінний, як, власне, і у більшості випадків у Празі. Лише ближче до кінця вже було проблематично швидко купити алкоголь через кількість людей і наявності лише одного бару та одного бармена. А так клуб справив дуже позитивне враження.

Incognito Music Bar

За п'ять хвилин ходьби від Fatal Music Bar знайшли свій тимчасовий будинок любителі пост-індустріальної танцювальної музики. Саме там відбувалася електронна частина першого дня фестивалю. Incognito Music Bar по суті є маленьким місцевим закладом неподалік центру Праги з діджейським пультом, невеликим танцполом, малим баром і, звичайно ж, у підвалі. Місце зовсім маленьке, тому навіть 30 людей там створювали б враження аншлагу. А було там понад 30, тож на танцполі люди змінювалися тими, хто стояв біля бару, сидів на єдиному дивані чи палив на вулиці. Саме там грали діджеї rhythmic noise, EBM, dark electro та іншу жорстку електроніку. Інформації про історію цього закладу в мережі немає, та й не думаю, що там є щось екстраординарне та гідне уваги. Чесно кажучи, бар не дуже вразив.

Futurum Music Bar

Уся програма другого дня фестивалю проходила у клубі за назвою Futurum Music Bar. Ну, майже вся. Взагалі другий день почався з готичного пікніка, подібного до Вікторіанського на WGT. Пікнік проходив у парку неподалік клубу, але я туди не поїхав, тому не можу сказати, що там було. Так ось, повертаюся до клубу Futurum Music Bar. Клуб існує з 1968 року. Тоді у його стінах грали рок-гурти чеського андеграунду, які так у цьому андеграунді й залишились. Протягом 30 років клуб, який знаходиться недалеко від Швандлового Театру в районі Сміхов, не зраджував собі і залишався тим самим клубом андеграундної рок-музики. І це було їхньою фішкою, коли решта закладів змінювала спрямованість на більш попсову. У 1998-му клуб реконструювали та розширили і трохи змінили формат. У клубі проходили конерти панк-рокових та хеві-метал гуртів поряд з дискотеками з музикою 80х та 90х. Це тоді було дивно, а зараз я бачу таке по всьому світу, як метал-групи грають кавери на попсу 90-х, а їхні учасники організовують подібні тематичні діджейські вечірки. У 2016 році клуб ще більше розширився і став притулком для хіпстерських вечірок minimal synth та інді-музики поряд з іншою андеграундною електронікою. А металу та панку там уже по суті не так багато, хоча й це трапляється. Звук добрий, сцена знаходиться не так високо над слухачами, тож елемент повної присутності робить заклад ще цікавішим. Перед входом до концертної зали стоять столики, де можна відпочити від шуму та спокійно випити. Заклад загалом справив приємне враження, хоча й не здавався чимось із області "вау".

Track 3. Black Nail Cabaret (Hungary)

Угорський дует Black Nail Cabaret з'явився на темній сцені в 2008 році зусиллями Емке (Emese Illes-Arvai) і Софі (Sophie Tarr). Угорці довго розгойдувалися і випустили перший реліз лише у 2011 році, а повноформатний альбом лише через рік. І альбом був шикарний. М'яка електроніка з нехитрими мелодіями, що запам'ятовуються характерними синтами та чудовим жіночим вокалом підкуповувала не тільки любителів синтетичної електронної музики, а й любителів готичної електроніки. А використання елементів дарквейву пізніше взагалі зробило цю групу улюбленцями готичної публіки. На той час Софі змінив Крістіан (Krisztian Arvai), проте на музиці це аж ніяк не позначилося. Виступ угорці розпочали із запізненням, що, насправді, не зовсім властиво концертам у Чехії. До клавішної стійки вийшов Крістіан, почавши виступ із короткого вступу, що складається з синтів та ембієнта. До нього приєдналась Емке в чорній масці у стилі нуар-естетики з готичним ухилом. Її вокал із меланхолійними синтами, емоційність, рухи на сцені та унікальна атмосфера маленького затишного домашнього клубу зробили вечір і виступ особливими. Під час виступу Black Nail Cabaret відчувався дух фестивалю. І навіть пригадувався WGT. В активі угорців на даний момент три повноформатні альбоми, і вони виконували свої пісні з усіх альбомів. Емке оголошувала деякі композиції, а деякі просто виконувала. Емоційно. Проживаючи кожну ноту, кожний синт. У репертуарі гурту є як ритмічні танцювальні композиції, так і повільно-тягучі балади. І все це було на концерті. І це було чудово. Не дарма я давно хотів побувати на виступі цих угорців. Відмінний концерт чудових музикантів. Якщо буде можливість їх знову відвідати, обов'язково це зроблю.

Track 4. Sweet Ermengarde (Germany)

"Мила Ерменгард" був написаний Говардом Лавкрафтом на початку 19 століття. У 2011-му в Бохумі в Німеччині бас-гітарист Ларс Каппелер (Lars Kappeler) після поневірянь стилями металу в групі Still It Cries, а пізніше в іншому готик-роковому проекті Neon Dream, вирішив створити свій проект у стилі готичного року. У цьому йому допоміг Майк (Mike York), який раніше працював із The Garden of Delight, Данні (Danny Elevator) та Куба (Kuba Achtelik), які раніше в інших відомих гуртах не були помічені. Пізніше вокаліста Кубу змінив Даніель (Daniel Schweigler) і склад гурту стабілізувався і до сьогодні. Музика німців створюється під явним впливом класичного готик-року 80-х, хоч і метал-вплив став помітним на останньому альбомі, можливо, через зміну вокаліста. Гурт випустив на даний момент два повноформатні альбоми. І обидва звучать по-різному. Якщо на першому гурт явно тяжіє до готик-рокового звучання, по суті наслідуючи грандів і шукаючи свій звук, який іноді проскакує, то на другому вони вже почали використовувати свої фішки. І новий вокаліст, звісно, ​​цьому посприяв. На сцені за стойку ударних непомітно пробрався перший учасник. Потім з шумом вийшли два гітаристи і басист, які почали грати композицію, що відкриває минулорічний альбом. До них приєднався Даніель, і тут стало помітно металове минуле. Готик-рокова структура звучала як тягучий дум-метал із ранніх 90х. І це не було погано. Емоційний вокал і щільний гітарний звук робили готичний рок об'ємним не через клавішні партії, як це зазвичай буває, а саме через гітару. На секунду проявилося метал-минуле Ларса, проте з кожною новою композицією його ставало все менше і менше, а саме готична складова звучала все чіткіше та чіткіше. Глухий щільний звук гітар змінювався пост-панковим, а композиції з останнього альбому змінювалися композиціями з дебютного. Було чути, що це не пісні Даніеля, що він не брав у них участі. У виконанні цих пісень він працював. А при виконанні нових пісень, які писались за його присутності, він отримував кайф. У будь-якому випадку цей концерт був відмінним. Німці створили чудову атмосферу і зробили чудовий виступ із чарівною музикою. цей концерт був дивовижним. Німці створили вийняткову атмосферу і зробили гарний виступ із чарівною музикою.

Track 5. Outro

Одного дня я впіймав у Празі два гурти, за якими давно ганявся у Німеччині. Це вдача. І ганявся не просто так. І угорці, і німці зробили вечір незабутнім, а фестиваль чудовим. І це все ще до другого дня. Хоча, щиро кажучи, другий день фестивалю особисто мене не дуже приваблював. Але все ж таки відвідати його треба було. Тому після серфінгу між клубами електроніки та готичної музики я дозрів для поїздки додому для відпочинку перед другим днем.

CD2. Day_02

Track 1. Intro

Як я вже написав вище, другий день фестивалю розпочинався з готичного пікніка, на який я не поїхав. Занадто рано він починався, а я був надто лінивим, щоб поїхати. Та й треба було привести свій звичайний образ в активну позицію. Але до початку заходу я все ж спромігся доїхати, а у клубі вже було багато народу. Точніше не в клубі, а поряд. До першого виступу було ще півгодини, тож народ пив пиво, палив і просто насолоджувався атмосферою на вулиці та в клубі. І лише декілька відвідувачів ліниво рухалися під сет діджея. Людей у ​​клубі не здавалося більше, хоча по суті дві вчорашні вечірки у різних клубах об'єдналися в одну. Але, можливо, не всі захотіли йти на другий день. Ну, або було ще зарано…

Track 2. Veil of Light (Switzerland)

Відносно молодий швейцарський поект Veil of Light з'явився у швейцарській німецькомовній столиці Цюріху у 2013 році. Двоє музикантів, надихнувшись творчістю готичної сцени, інді-виконавців та синтетичною електронною музикою, створили дует, у якому поєднали всі свої впливи воєдино. На даний момент швейцарці випустили три повноформатні альбоми та ще кілька міні-альбомів і синглів. Їхня музика є поєднанням мінімалістичного EBM, наближеного до техно старої школи, ньювейв і більш електронні версії пост-панку. І навіть з урахуванням усіх цих змішань я не назвав би їх новаторами на темній сцені. Їхня музика звучить досить нудно і одноманітно, що й підтвердилося на сцені. Деякі композиції підбадьорювали, але лише на мить, а потім музика йшла у звичайне сухе звучання з одноманітним нудним чоловічим вокалом англійською. Обидва учасники музикували (один працював на клавішних та на гітарі, інший - на клавішних та на мікрофоні), що взагалі було їм у плюс і могло зробити з них відмінну групу з гарною музикою. Але вони вирішили грати ось таке. Деяким слухачам таке подобається, звичайно, але навряд чи любителям готики чи пост-індастріалу. Я думаю, що з часом швейцарці це зрозуміють і повністю підуть в інді-звучання, додавши до цього мінімал-синт чи синтвейв. І для інді-сцени вони стануть цікавими. Але навряд чи будуть цікаві на темній сцені... Хоча, знаючи відносний успіх Die Selektion, я вже в цьому не впевнений.

Track 3. Formalin (Germany)

Німецький проект Formalin вже одного разу виступав у Празі. І я був на його виступі, який не запам'ятався чимось надцікавим. Не запам'яталося воно і цього разу. Formalin з'явився в 2008 році, хоча роком заснування на Фейсбуці значиться 2010, але це зрозуміло, чому. Саме в 2010 році дует Томаса (Thomas Liebchen) і Габора (Gabor Poszt) підписав контракт з мейнджор-лейблом Out of Line, на якому надалі випустив три альбоми. Одна дебютна робота берлінців була випущена в 2008 році своїми силами, і тільки потім вони стали популярні. Проект має в активі кілька офіційних відео. По суті з усіх гуртів, що виступали на PGT, вони були найрозкрученішими. Музично вони грають танцювальний сучасний модний електро-індастріал із дарк електро, схожим за звучанням на Faderhead. Є досить тьмяні хіти. Вони хоч і танцювальні, але швидко забуваються. Зроблено грамотно, але за шаблоном. І цей шаблон вже використовується багатьма музикантами за книгою "як зробити з пост-індастріалу поп-музику". І таке звучання уже добряче набридло. Начебто все грамотно, соковитий звук, непоганий вокал, різноманітні мелодії. Але все нудно, без родзинок, без іскри, без душі. Німецька машина у справі. З усього їх виступу все ж таки можу винести пару позитивних аспектів. У порівнянні з попереднім концертом був ідеальний звук. Ну, і формат виступу "вокаліст-клавішник", який зараз рідкісний у колах "популярного пост-індастріалу", коли гурти додають гітару за будь-якої можливості. Не факт, що дует не додасть гітару у майбутньому, бо один трек із гітарою вже звучав. У будь-якому випадку виступ нічим не примітний і розрахований на молодиків (і це не про вік), почавших знайомство з кібер-готичною естетикою. Причому в першу чергу жіночої статі через привабливість вокаліста. Якось так.

Track 4. DJs

Так як захід був спочатку діджейським, то було запрошено багато діджеїв з відомих проектів і цього разу. На багатьох я не потрапив, але про деяких я все ж таки напишу. Потрапив я на сет австрійця DJ Terrorismo, який грав танцювальне рубилово з області дарк електро та всіх його похідних. Іноді цілком непогано, іноді просто чудово. Любителі оцінили і порухали кінцівками, начальностями та іншими частинами тіла. Також у перший день грали ще місцеві діджеї електронної та готичної сцен. Я не особливо стежив, що відбувається на готичній сцені, тому не можу нічого сказати про місцевих діджеїв. На другий день діджейська програма вже була більш насиченою. Я знову пропустив деяких діджеїв через групи, що виступали. Під час виступу Formalin на готичній сцені грала головна зірка готичної діджейської частини фестивалю Ешлі Дейор (Ashley Dayor) з Whispers in the Shadows. Також цього дня на готичній сцені грали гості зі словацького готичного лайна, яких я теж благополучно пропустив. А після виступаючих гуртів був головний гість електронної діджейської частини фестивалю Борис (Boris May) із проекту Klangstabil. Я вже давно не відриваюсь на діджейських сетах. Тобто можу рухатися і навіть щось на кшталт потанцювати, але відриватися вже давно не виходило. Так от ніколи б не подумав, що саме під сет учасника Klangstabil таке станеться. Він не грав ритмік-нойз і електро-індастріал напрочуд. Він грав різну електронну музику темної сцени. Готик електро, EBM, дарк електро, нью біт, синт-поп, ф'ючерпоп та ще багато всього. І це було справді супер. Після нього за стійку прийшов німець Маркус (Markus Müller), якого я вже чув за пультом 10 років тому в Ізраїлі. Ну і не здивував він зовсім. Грав добре, але грав нудні речі, серед яких зрідка проскакували хіти та ритмічні танцювалки. Загалом діджейська секція вийшла непоганою, хоча повної картини я скласти все одно не можу. І все ж це було супер.

Track 5. Outro

Ось і закінчився дванадцятий, але пам'ятний фестиваль Prague Gothic Treffen. І був він дуже непоганий. Я сподіваюся, що організатори збережуть подібний формат фестивалю і на наступний рік, а не зроблять його знову виключно діджейським.