CD1. Day01

Track 1. Intro

Празький готичний фестиваль Prague Gothic Treffen проводиться вже втринадцяте і якщо в попередні рази це був переважно діджейський захід, то в 2017 році було запрошено 4 групи на дводенний фестиваль, а в 2018 фестиваль розширився на три дні і на більшу кількість гуртів. Спочатку склад фестивалю включав німецький проект Welle: Erdball, проте через вагітність вокалістки їх виступ змінився виступом інших німецьких грандів Das Ich. Також у цьому складі була помічена екзотика з Коста-Ріки плюс кілька місцевих чеських команд. Ну, і вінчати готичну вакханалію на тринадцятому фестивалі мали чеські готичні гранди XIII. Století, що стало символічно. На нас чекали три дні, два клуби, готичний пікнік, нові відчуття та багато музики.

Track 2. The Clubs & The Audience

Цього року захід проходив у вже відомому мені за деякими виступами андеграундному клубі Underdog's у перший день, а в решту днів фестиваль перемістився до вже традиційного для PGT Futurum Music Bar. Все це знаходилося біля Влтави неподалік центру міста. А готичний пікнік, який теж був традицією на PGT, мав пройти в Парку Кі́нського. Публіка на фестивалі зібралася досить різноманітна, не зважаючи на більш готичний склад гуртів. Тут були й класичні готи, судячи з вигляду, що слухають дезрок і беткейв, були й кібер-готи в класичних чорно-кольорових шатах із компонентами, що світяться, були і звичайні рокери/металісти у футболках улюблених гуртів. Географія фестивалю також тішила. За три дні фестивалю було чути польську, іспанську, шведську, німецьку, англійську, чеську та словацьку мови.

Underdogs’ Ballroom Bar

Клуб Underdog's знаходиться у темному провулку і не зовсім у центрі. Зовні будівля нагадувала склад чи задній вхід до магазину чи ресторану. Вхід у клуб був без будь-якої вивіски чи назви і був просто звичайними дверима в під'їзд. Після дверей були сходи вниз, а внизу був підвал із баром одразу перед входом. На танцполі місця було достатньо, щоб не стояти пліч-о-пліч. Що було в цій будівлі раніше, сказати важко. Жодної інформації в мережі немає, проте можу припустити, що через близьке розташування Сміховського Вокзалу там міг бути реальний склад, який якраз до залізної дороги і відносився. Прям перед входом височіла залізниця, якою періодично проїжджали поїзди, що створювало цікаву атмосферу повного андеграунду. Проте найцікавішим місцем у клубі був туалет. У порівнянні з минулим відвідуванням кількість кабінок, що закриваються, збільшили, однак пісуари на загальний огляд залишили, що є своєрідною фішкою цього місця. Судячи з афіш, у цьому клубі зазвичай відбуваються концерти блек-металу, красту та іноді експериментальної електроніки, як я підозрюю, від тих же музикантів, хто грає там блек-метал. Цікаве місце з унікальною атмосферою. У перший день також була діджейська частина, що проходила в клубі Prostor Země через дорогу, проте там я не з'явився, віддавши перевагу живим виступам.

Futurum Music Bar

Уся програма другого дня фестивалю проходила у клубі за назвою Futurum Music Bar. Ну, майже вся. Взагалі другий день почався з готичного пікніка, подібного до Вікторіанського на WGT. Пікнік проходив у парку неподалік клубу, але я туди не поїхав, тому не можу сказати, що там було. Так ось, повертаюся до клубу Futurum Music Bar. Клуб існує з 1968 року. Тоді у його стінах грали рок-гурти чеського андеграунду, які так у цьому андеграунді й залишились. Протягом 30 років клуб, який знаходиться недалеко від Швандлового Театру в районі Сміхов, не зраджував собі і залишався тим самим клубом андеграундної рок-музики. І це було їхньою фішкою, коли решта закладів змінювала спрямованість на більш попсову. У 1998-му клуб реконструювали та розширили і трохи змінили формат. У клубі проходили конерти панк-рокових та хеві-метал гуртів поряд з дискотеками з музикою 80х та 90х. Це тоді було дивно, а зараз я бачу таке по всьому світу, як метал-групи грають кавери на попсу 90-х, а їхні учасники організовують подібні тематичні діджейські вечірки. У 2016 році клуб ще більше розширився і став притулком для хіпстерських вечірок minimal synth та інді-музики поряд з іншою андеграундною електронікою. А металу та панку там уже по суті не так багато, хоча й це трапляється. Звук добрий, сцена знаходиться не так високо над слухачами, тож елемент повної присутності робить заклад ще цікавішим. Перед входом до концертної зали стоять столики, де можна відпочити від шуму та спокійно випити. Заклад загалом справив приємне враження, хоча й не здавався чимось із області "вау".

Першого дня я прийшов до самого початку заходу. На вулиці вже стояли люди, а всередині грала музика та лилося пиво. Дочекавшись друзів, ми спустилися вниз у лігво тотального андеграунду та готичної музики

Track 3. Noví Lidé (Czech Republic)

Першим проектом фестивалю був дует з чеського міста Градец Кралове Noví Lidé. Проект утворився в 2013 році і в 2017 випустив свій дебютний альбом, виконаний у поєднанні постпанку, ньювейву та різного роду електроніки. На сцені з'явилися учасники, а з колонок зазвучала атмосферна музика мінімалістичного характеру, в якій наголос було зроблено на інструментальні композиції. Відсторонений вокал, що зрідка з'являвся, відносив слухача у світ колдвейу. Після перших зіграних композицій я чекав на розвиток, проте виступ Noví Lidé так і залишився експериментальним і досить нудноватим. Можливо, частіше використання вокалу скрасило б це, проте я вкотре переконався, що концертні виступи гуртів, що проходять під ярликом постпанк/ньювейв, не є тим, що мені подобається.

Track 4. Ariel Maniki and the Black Halos (Costa Rica)

Після чехів, що відкрили фестиваль, почалися приготування найвіддаленішого за географічною ознакою гурту, що коли-небудь виступав за всю історію PGT. Проект Ariel Maniki and the Black Halos утворився у 2010 році у Сан Хосе і тоді ще називався просто Maniki. У 2013 році музиканти випустили дебютний повноформатний альбом, за яким пішов у 2014 році другий під тією ж назвою. У середині 10-х костариканці змінили назву на Ariel Maniki and the Black Halos. З назвою змінився і стиль із класичного готик-року на різноманітніше звучання, що складається з постпанку, готик-року, дарквейву та електронної музики. На даний момент дискографія проекту з новою назвою налічує три повноформатні альбоми, кілька міні-альбомів та збірку кращих композицій. Їхній виступ був одним із найочікуваніших на фестивалі і не тільки для мене. Трійця латиноамериканських готів одразу почала зі свого фірмового звучання під впливом ранніх версій постпанку та готик-року. Окрім самого Арієля Маніки на сцені були дві дівчини, одна з яких грала на бас-гітарі, а друга завідувала клавішними. Гармонійно створена музика, в якій збережено статус кво між гітарною та електронною складовою, поглинала клуб та слухачів. У виконанні костаріканців звучали як ритмічні композиції, під які можна було потанцювати або просто рухатися, так і меланхолійні пісні для відходу у віддалені куточки своєї підсвідомості. Перед сценою стояла задоволена публіка, яка отримувала кайф від виступу. Деякі композиції проекту звучали просто дивовижно. Ariel Maniki and the Black Halos грали старі композиції, а також виконали одну нову пісню, яка була однією з найкращих у плейлисті, що обнадіює перед виходом нового альбому. Відмінний виступ для поціновувачів олдскульної гітарної готичної музики став найкращим у перший день фестивалю.

Track 5. Ash Code (Italy)

Хедлайнерами першого дня були італійці Ash Code, які є найчастішими гостями провідних готичних фестивалів у Німеччині. Тріо з Неаполя утворилося в 2013 році, а через рік італійці випустили свій дебютний повноформатний альбом на молодому, проте вже добре зарекомендувавшому швейцарському лейблі Swiss Dark Nights. Проект поєднує звучання постпанку, колдвейву, мінімал синт та ньювейв. Публіка в італійців зазвичай виходить з індісцени, але захоплюються також і готичним постпанком та старим колдвейвом. Відсторонений чоловічий вокал, яскраво виражені клавіші та легке гітарне звучання створювали досить хіпстерську атмосферу, в якій більш комфортно почували себе швидше любителі інді-сцени, ніж прихильники класичної гітарної готики. Алессандро (Alessandro Belluccio), який в основному займався вокалюванням, також періодично ставав за пульт та додавав електронного холоду, а одну композицію повністю виконувала клавішниця, що привнесло різноманітності та дещо розгальмувало публіку більш ритмічною композицією з жіночим шармом. Виступ італійців об'єктивно вийшов різноманітнішим і якіснішим, ніж у попередніх виступаючих, проте їхня музика була монотоннішою, ніж у костаріканців.

Track 6. Outro

Ось і добіг кінця перший день фестивалю. День вийшов таким собі готичним андеграундом зі своїм шармом і унікальною атмосферою, якої немає на великих Mera Luna, Amphi і навіть на WGT з його невеликими клубами та маловідомими гуртами. Цьому сприяли підземний затишний маленький клуб і гурти, що виступали, за що їм велике дякую. Після всіх виступів кількість людей скоротилася вдвічі. У самому клубі продовжувала грати музика в стилі постпанку і колдвейву від DJ Cyberpagan з Німеччини, а на вулиці частина публіки спілкувалася, провітрювалася і отримувала свою порцію андеграунду. Поринувши в цю армосферу і пробувши в ній якийсь час, ми теж поїхали додому збиратися з силами перед електронним другим днем ​​фестивалю.

CD2. Day 2

Track 1. Intro

Другий день розпочинався рано. О 16:00 у планах фестивалю був вже традиційний готичний пікнік. У Парку Кі́нського проходили якісь неготичні заходи з галасливою публікою та музикою, тому пікнік був перенесений до сусіднього та більш туристичного Парку Кампа. Добре це чи погано, складно сказати. Але пікнік виглядав насправді як своєрідний флеш-моб, більше яу сходка людей за інтересами, ніж щось глобальне, як на WGT. Одна з галявин була окупована готами, які сиділи на пледах та покривалах, поглинали алкоголь, спілкувалися на різні теми та фотографувалися. Все було досить цивільно та консервативно. Іміджева складова не надто відрізнялася від того, що було днем ​​раніше на концертах, тому говорити про унікальність заходу не доводилися, хоча ідея, звичайно, хороша і в майбутньому подібні сходки можуть стати гарною рекламою для готичної сцени в мейнстрімовому празькому суспільстві. До кінця цього дійства ми не досиділи, а пішли перекусити перед концертами. Підійшовши до клубу, відразу були помічені групки готів, у клубі на готичному танцполі вусі грала музика, а на сцені проходили останні приготування першого гурту.

Track 2. Vokoj feat. Espe (Czech Republic)

Перший заявлений проект був охарактеризований як witch house, тому його виступ мене мало цікавив, проте я жодного разу не бачив witch house на сцені, тому цікавість все ж таки взяла гору. Проект Vokoj є дітищем єдиного учасника Міхаеля (Michael K). Сам автор творив музику, а вокальними партіями займалася співачка Espe. Проект існує вже три роки, проте багато релізів не випускав. У 2017 році його композиція увійшла до збірки чеської та словацької готичної музики "Dark Tunes From Czech And Slovak Caves", чим привернула увагу любителів темної сцени. Даний виступ дуету став їх першим виступом взагалі, тому суворо оцінювати його не варто. Почалося все з класичного witch house та одного Міхаеля на сцені за пультом і іншими девайсами. Пізніше на сцену вийшла Espe і додала до електронних ритмічних експериментів глухий вокал, що шепотів та створював разом з музикою похмуру містичну атмосферу. Протягом усього виступу музична складова практично не змінювалася, а якщо прибрати вокал дівчини та додати реповий речетатив, то Vokoj цілком міг би виступати і на хіп-хоп-вечірках. В одній композиції з Міхаелем вийшла заспівати ще одна вокалістка, проте їхня спільна композиція звучала не зовсім цілісно, ​​бо вокал йшов ніби окремо від музики. З усього виступу варто виділити одну композицію, на якій Espe не лише декламувала, а саме співала. Тож загалом виступ Vokoj feat. Espe не став одкровенням і навряд викличе бажання відвідувати концерти гуртів witch house.

Track 3. The Saint Paul (Germany)

Ще перед стартом фестивалю я сказав, що виступ німців The Saint Paul, яких я вже одного разу бачив, буде найкращим на PGT. Само собою, що я від них очікував подібного до того, що я вже бачив. Німецький проект The Saint Paul утворився у 2010 році, а перші видимі результати творчості вийшли у 2011 році на збірці видання Orkus та міні-альбомі. Саме тоді їх помітили відомі лейбли темної сцени, тому їхні повноформатні альбоми вже виходили на Danse Macabre та Infacted Recordings. Загалом дискографія німців налічує три альбоми у поєднанні синтипопу з ф'ючерпопом. Також проект неодноразово виступав на провідних фестивалях у Німеччині та на розігріві у відомих колег з цеху. На сцені вже красувалася ударна установка, а вступне інтро та згасле світло ознаменували початок виступу The Saint Paul. Клавішні ритми, потужні біти з живими ударними партіями та чистий вокал спочатку звучали дуже класно і гармонійно. Спочатку я стояв перед сценою і не чув мелодики, а чув лише біти, ударні та вокал із рідкісними механічними звуками, проте, вийшовши в центр зали, я відчув і мелодику. Недоліки приміщення, певне, дали себе знати. Перші 2-3 композиції звучали дуже непогано. Вокаліст співав чистим вокалом під потужні біти та танцювальні мелодії, проте згодом він зірвався на крик, що пішло явно в мінус. І залишок виступу проходив із чергуванням чистого мелодійного вокалу та крику в мікрофон. Це згасило ефект від виступу і стало великим мінусом для проекту. Сподіваюся, що це було одноразово, а не стане фішкою на майбутніх виступах. Музично проект вміло балансував на межі ліричного синтипопу, танцювального ф'ючерпопу та механічного EBM. Виступ виявився трохи розчаровуючим через незвичний вокал, але все ж став одним із найкращих на PGT 2018.

Track 4. Das Ich (Germany)

Востаннє виступ іменитих німців я бачив 2006 року в Ізраїлі. З того часу проект випустив лише один альбом, розширений сингл та збірку. Потім німці пішли у довгу сплячку як у студійному, так і у концертному плані. Представляти один із найвідоміших проектів у стилі готичного індастріалу сенсу немає. Das Ich виступали на першому фестивалі WGT, випустили купу хітів, які досі звучать на готичних танцмайданчиках, а Бруно Крамм (Bruno Kramm) та Штефан Акерманн (Stefan Ackermann) музикували також в інших проектах, не кажучи вже про те, що Бруно є керівником відомого лейблу Danse Macabre. Після тривалої перерви трійця повернулася до виступів, і на сцені було помітно, що музиканти скучили за увагою публіки. Епатажні німці використовували рухомі клавіші, тому їм не становило проблем бігати по сцені та заводити публіку. Штефан, як завжди, був топлес із червоною барвою і запалював своїми хитрими стисканнями і мімікою, а Бруно всіляко заводив натовп вигуками та коментарями до композицій і взагалі. Проект, як і слід було очікувати, виконав свої основні хіти, залишивши дві головні композиції Gott Ist Tod і Destillat на кінець під овації публіки. І все ж таки їх виступ був досить сухим. Не було того драйву, що підриває до танців. Чогось не вистачало і це було помітно, навіть незважаючи на те, що публіка їх сприйняла відмінно. Наприкінці виступу Бруно подякував відвідувачам та організаторам і сказав, що разом ми триматимемо готичну сцену в тонусі. Їхнє бажання розвивати і розвиватися тішить, але виступ Das Ich все одно на емоційному рівні пройшов повз мене, як і в попередні два рази, коли я їх бачив.

Track 5. Outro

Після виступів за традицією вечір продовжився діджейськими сетами від діджеїв Sanctuary.cz на великій електронній сцені та на малому готичному танцполі. Цього дня було помітно більше кібер-готів, які потім заполонили електронний майданчик. На вулиці знову були відвідувачі, які обговорювали минулі виступи, а в чилл-аут зоні сиділи інш відвідувачі і тягли алкоголь. Другий день продовжувався довго, але до ранку я не залишився. Після виступу Das Ich залишалося лише шкодувати, що спочатку заявлені німці Welle: Erdball скасували виступ. Їхній концерт був би в рази кращим за колег по сцені. Але й так другий день фестивалю також вдався.

CD3. Day 3

Track 1. Into

Останній день PGT був виключно чеським у плані гуртів, що виступали. І був коротшим, ніж два попередні. Жодних ранніх заходів заплановано не було, тож у клуб усі приїхали рівно до відкриття. Однак двері відчинили трохи пізніше за намічений час. На вулиці вже стояли люди, і одразу було помітно, що цього разу через виступ супервідомих у Чехії XIII. Století прийшли нові люди, яких у попередні дні не було. Спочатку здавалося, що публіки не буде набагато більше, проте згодом і безпосередньо перед виступом чеських грандів зал був забитий вщент, а безпосереднє переміщення клубом з кожною хвилиною ставало все більш і більш проблематичним. І ось заграла музика, а на сцені з'явився перший гурт...

Track 2. Phosgene Girls (Czech Republic)

Чеська формація Phosgene Girls утворилася в середині нульових років у невеликому місті Пршелоуч. Перші записи з'явилися у вигляді демо у 2008, а у 2012 вийшов дебютний і на даний момент єдиний повноформатний альбом чехів. За роки існування Phosgene Girls виступали на локальних заходах у Чехії. Я навіть побував на одному із концертів, де проект справив дуже позитивне враження. Проте, мабуть, після того самого концерту Phosgene Girls зробили паузу у творчості, до якої повернулися лише зараз. Раніше проект звучав у стилі готик-року з елементами дарквейву та електронної музики. Зараз музиканти працюють над новим матеріалом, з яким їм допомагає Джон Фрайєр (John Fryer), який раніше працював із Nine Inch Nails, Depeche Mode, Die Krupps, Cocteau Twins та іншими грандами темної та альтернативної сцени, тому було цікаво послухати, що ж Phosgene Girls готують на новому альбомі з таким іменитим "помічником". Двоє гітаристів, вокаліст-клавішник і вокалістка одразу ж здивували якісним добре вибудованим звучанням та відмінним жіночим вокалом. Живого ударника у групи немає, а його замінює драм-машина, що насправді було в плюс, бо двох гітаристів із метал-впливом вистачало. Музично концерт Phosgene Girls мені чимось нагадав Aeon Sable. Дуже своєрідна суміш готик-року, дарквейву та металу з окультним підтекстом та похмурою загадковою атмосферою. Вокаліст періодично переходив на напівгроулінг, що, однак, цілком гармонійно вписувалося. Деякі композиції, на відміну від німецьких колег Aeon Sable, були більш електронними, йдучи в такий собі пост-індустріальний колдвейв. Музиканти приємно здивували. Цікаво буде почути їхнє нове творіння. А поки цей гурт став приємною несподіванкою PGT.

Track 3. XIII. Století (Czech Republic)

Вінчали живі виступи тринадцятого фестивалю Prague Gothic Treffen легенди чеського готик-року XIII. Století. Найстаріший чеський готичний гурт утворився 1990 року. Його учасники раніше грали панк-рок у складі іншого гурту, проте нова формація надихалася грандами постпанку Bauhaus, Siouxsie & The Banshees та Joy Division. Дебютний альбом музиканти з Йіглави випустили 1992-го, а повна дискографія XIII. Století налічує понад десять повноформатних альбомів, кілька збірок та концертні записи. Також чехи виступали в інших країнах світу сольно та на провідних готичних фестивалях у Європі. У Чехії вони вийшли далеко за межі готичної сцени, ставши цікавими і любителям року та металу. Я вже не раз був на їхньому виступі, тому чекав від них гарного концерту і зараз. За ударні непомітно проник перший учасник, до нього на сцені приєднався і гітарист, за клавішні пройшла єдина дівчина в гурті, а Петр Штєпан (Petr Štěpán) викликав гучні овації публіки своєю появою. На попередніх концертах XIII. Století, які я відвідував, плейлист не так часто змінювався. Не особливо змінився він і цього разу, хоча явні зміни все ж таки були. Їхній готик-рок є не таким класичним, як у їхніх олдскульних колег. У цьому концерті XIII. Století звучали як суміш готик-року та дарк року з яскраво-вираженими клавішними. Але це деталі. Концерт був дуже добрим, з відмінним звуком, повною віддачею музикантів та виконанням усіх своїх основних хітів, які разом із музиканти зпівав і увесь зал. Завжди приємно спостерігати за комунікацією музикантів на сцені, а музиканти XIII. Století переглядались, “перегравались” і комунікували один з одним іншими способами. Потужна енергетика, спілкування з публікою, чеська мова в готик-року та відомі мелодії зробили виступ XIII. Století найкращим на PGT 2018. По-іншому, мабуть, бути і не могло. Цифри зобов'язують. Після першого виходу на біс у слухачів залишився незакритий гештальт у вигляді одного з основних хітів “Elizabeth”. А вже по факту увімкнулося світло та заграла фонова музика. Однак цей гештальт, мабуть, не закрили й самі музиканти, бо світло згасло, фонова музика вимкнулася, а XIII. Století все ж таки доповнили свій плейліст одним із головних хітів на радість публіки, чим і закінчили концертний PGT.

Track 4. Outro

Тринадцятий фестиваль Prague Gothic Treffen добіг кінця і став одним з наймасштабніших за свою історію. На фестивалі були і перевірені закордонні гранди Das Ich, і екзотичний проект із далекої Коста Ріки, і місцеві маловідомі гурти, спостерігати які завжди цікаво, відкриваючи нові сторінки у книзі темної сцени, та чеський гранд готик-року XIII. Století. Після концерту чеських грандів захід продовжився на малому танцполі з діджеями Sanctuary.cz та хітами готичної та електронної музики. Шкода, що о 2-й ночі вечірку звернули. Це був єдиний мінус фестивалю. А так фестиваль вдався. Дякуємо організаторам, гуртам, які виступали, та відвідувачам, які приїхали з різних країн світу. Сподіваюся, що в майбутньому фестиваль зростатиме і далі і стане східноєвропейським молодшим братом WGT не тільки а назвою і не стільки за кількістю виступів, а за структурою та наповненням, що реалізувати цілком реально. Побачимося на теренах готики. Слухайте музику!